Ой зацвила черемха, зацвила ярим цвітом [2]

Ой зацвила черемха, зацвила ярим цвітом,
Там пращавея, ой, стрілець січовий з білим світом.

Там пращавея, ой, стрілець січовий з слезоньками,
Що не буде кому викопати йому ями.

Що не буде трунви тисової зготовити,
Будуть тіло чорне гайвороння розносити.

А черемха тую скаргу тиху зрозуміла,
Та й вна того стрільця січового пожаліла:

"Спи ж ти преиспокійио, стрільнику січовий, вірний сину,
Ой я ж тебе чесно поховаю, як дитину".

Рано-вранці прийшли єго друзі угледіти,
А за нічку стрільця січового вкрили цвіти.